Вишиванка як тренд, але без розуміння сакральності
Відома майстриня і дослідниця Зеновія Шульга сприймає вишиванку як сакральну річ
День вишиванки - і не лише в Україні - символічний день єдності українців. У соціальних мережах люди поширюють свої світлини у вишиванках і кажуть, що це тренд, особливо модні синьо-жовтні кольори. Однак, чи не втрачається в гонитві за трендом сакральність вишивки? Над такою проблемою замислилась відома етнограф, викладач львівської академії мистецтв Зеновія Шульга.
Скільки вишиваних рушників, сорочок, суконь, костюмів виткала і вишила Зеновія Шульга, вона навіть достеменно не знає. У її костюмах виступають в Україні і за її межами українські колективи, не одну пару молодят вбрала вона у весільний обрядовий костюм. Для майстрині вишита річ є сакральною.
Як ікона у храмі, так колись рушник був сакральним елементом в інтер’єрі української хати, її оберегом. Звісно, що тканину, яку ткали жінки, використовували щодня. Але коли на неї лягав узір, це вже було для особливих нагод, не ужитковим.
___________________________________
Зеновія Шульга зі своєю книгою "До вінця. Українська весільна обрядодія"
----------------------------------------------------------
«Це як письмо, записане у Біблії, так і на тому рушнику були записані певні змісти і значення. Так триває до сьогодні, але часто на інтуїтивному рівні. Починаючи з середини 19-го століття, коли почали з’являтись нові можливості машинного виробництва, орнамент перестав мати сакральну річ. Цей орнамент дуже часто перетворювався на декорацію. Зокрема так сталося з українською сорочкою, на якій з’явились троянди. Ми знаємо брокарівські троянди. Коли підприємець Брокар, який випускав мило, придумав для обгортки троянду, розкладену у клітинках, це було добре для техніки вишивання хрестиком. Оця брокарівська троянда перемандрувала на українську сорочку, витіснивши давніші сакральні змісти. Україна поліфонічна, але є певні знаки і символи, які притаманні будь-якій часточці української нації. Це дерево життя, богинька-берегинька, сонечко», – розповідає Зеновія Шульга.
___________________________________
Весільні вишиванки, фото з архіву Зеновії Шульги
----------------------------------------------------------
Від маків на сорочці слід відмовитись – майстриня
Нині, каже майстриня, люди не вельми вміють потрактувати символи вишиванок, задля комерції на полотні вишивають будь що. Навіть маки, що є символом жалоби за загиблими, а це неприпустимо, звертає увагу майстриня.
«Багато безграмотних речей є нині, які не надають нам розуміння глибини знаку і символу. Для прикладу, ми маємо синьо-жовтий прапор, як тільки ці кольори з’явились, вони викликають у нас певну емоцію, зміст і розуміння. Чому ми ж так легко посадили ту макову квітку на сорочку? Від незнання. Сорочка це письмо. Не вживайте маків у вишивці, бо це жалоба, а решта робіть, що вам пасує і миле», – каже вона.
Зеновії Шульзі імпонує, що вишивані речі нині ситали популярними у світі, і цей поштовх дала Україна. На четвертому тижні моди у Парижі своєю колекцією просто приголомшив відомий дизайнер Валентино, який одягнув моделей у вишиванки, жилетки, жупани. Але, пояснює дослідниця, це не українські мотиви в творчості Валентино.
___________________________________
День вишиванки у Верховній Раді. Київ, 21 травня 2015 року
----------------------------------------------------------
«Оця колекція, яка насправді дуже гарна, але вона не українська, – це російський сарафан і молдавська безрукавочка. І не треба себе дурити. В Україні є багато краси, але що не є наше, то не наше, цей російський сарафан аж ніяк не є нашим», – пояснює художниця.
Сорочкою патріотизм не посилиш
Вплив на українську вишиванку мали різні культури. Майстриня схиляється до думки, що на розкішні чорні борщівські сорочки мали вплив Молдова і Македонія. «Коли візьмемо молдавський народний стрій, румунський, він дуже ідентичний з нашим подільським, буковинським. Яке військо проходило, таку політику гнули, а українці таким чином реагували. Українці у борщівській сорочці зреагували пишним квітом, я не вірю в міфологію жалобності чорного кольору».
Кожна вишивальниця вкладала своє розуміння естетики. Улюбленими серед українців є борщівські, космацькі, гуцульські сорочки, але рафінована прадавня культура збереглась у бойківських взорах. «Стримана, проста, геніальна бойківська вишиванка. Це зигзаг, частокіл, лінія води. Бойківська одна з найдавніших», – зауважує Зеновія Шульга.
___________________________________
День вишиванки у Херсоні. 21 травня 2015 року
----------------------------------------------------------
Кольори у вишиванках змінюються залежно від моди, внутрішнього відчуття і смаку. Однак вишита сорочка не може бути повсякденним вбранням, бо несе у собі сильну енергетику, це праця, думки людини, яка вишивала. Сорочка не може бути предметом хизування, на кшталт, чия дорожча чи давніша, чи виміром патріотизму. Вишиту сорочку потрібно відчувати і найдорожча та, що вишита власними руками з любов’ю, каже майстриня.
Галина Терещук, радіо "Свобода"