Як влада проводить вибори у Дніпродзержинську: одного опозиційного кандидата оголошено в розшук, 15 білбордів другого — знищено

«Бабуся» сколихнула Україну. Як уже повідомляла «УМ», Дніпродзержинськ привернув увагу всієї України дотепним білбордом із зображенням бабусі у хустці з котом та підписом: «Взнала, що внук голосував за «Регіони», — переписала хату на кота». Владу це зачепило за живе. Тим паче, раніше на цьому місці мало не впродовж року красувалося зображення нинішнього офіційного кандидата в народні депутати від Партії регіонів Костянтина Гузенка. Отож комунальники на в’їзді до міста спершу замалювали верхню частину плаката, а потім і взагалі все ліквідували.

Також ЗМІ повідомили, що директорка відомої у Дніпродзержинську рекламної агенції «Апельсин», якій нібито належить скандальний носій, після пережитих потрясінь опинилася в лікарні.

Коли кореспондент «УМ» спробував перевірити цю інформацію безпосередньо на місці, ніякого «Апельсина» за вказаною в інтернеті адресою не виявив. Проте зміг поспілкуватися по мобільному телефону з пані, яка зазначила, що власницею цього щита є не рекламна агенція, а вона особисто. Пояснювати причини раптового зникнення «бабусі з котом» жінка категорично не побажала, запевнивши, що на таку тему ніхто з журналістом не говоритиме взагалі. Але вона не мала рації.

Детальніше

Детальніше

Не буду зайво критикувати недавно прийнятий з явними порушеннями регламенту закон «Про державну мовну політику» Ківалова-Колєсніченка. Критичних статей опубліковано більш, ніж достатньо, і всі сходяться на думці - це закон про право ігнорувати державну мову. До виникнення цієї ситуації з мовою вільно або невільно причетні майже всі політики впродовж періоду незалежності України і чимало з нас. Очікували із острахом отрока, що розбирає гранату і не вірили в можливість такого вибухового цинізму. Інакше як пояснити відсутність значного числа нардепів-опозиціонерів в день голосування закону КК?

Реагувати по-справжньому, як завжди, виявились не готовими. Наївні люди розпачливо діймали українських активістів, мовляв, чому вони не кидають роботу і миттю не їдуть у Київ захищати мову. Стурбована публіка миттю знайшла з поміж себе «відповідальних за мову», щоб винуватити незгірш як «противсіхів», мовляв за іншої влади такого б не було. Це стихійна реакція, бо народові, заклопотаному щоденними справами, важко осягнути власну відповідальність і власну роль громадянина в цій непростій події українського життя. Сукупно ми всі проходимо тест народу, вартого мати свою державу. Кожна невірна чи надто слабка реакція на неприємні для нації події дуже уважно вивчається зацікавленими спостерігачами в Україні і світі, щоб тут же використати проти нас. Ми відчуваємо, як це діє - технологія неухильного приниження з метою відсторонення українського чинника від управління економікою та державою. Ніщо так не обеззброює автохтонний етнос як фальшива ілюзія державності його мови на фоні боротьби за особливі права мови колишнього колонізатора. Механізм очевидний - ми потроху піддаємося і нас поступово заганяють в резервацію без означеної території, тобто в натовп людей другого сорту.

Детальніше

Славіст Юрій Шевчук про класичні й нові сценарії асиміляції, русифікаторів та декоративну державність

Зображення: Андрій Ломакін

Наприкінці травня Україну відвідав Юрій Шевчук, відомий славіст, викладач української мови у Колумбійському та Літній школі Гарвардського університету, засновник Українського кіноклубу Колумбійського університету (нині – єдиного постійного форуму нашого вітчизняного кіно в Північній Америці). У львівській та київський Книгарнях «Є» у межах проекту «Новітні тенденції: суспільство, політика, культура» відбулися його відкриті лекції «Русифікація в Україні. Традиції та інновації».

Саме на ці теми Тиждень і розмовляв із науковцем.

Спадок імперій

У. Т.: Чому в Україні й після розвалу СРСР триває насаджування російської мови як роз’єднавчого елемента? Адже цього немає в інших пострадянських республіках… Принаймні за винятком Білорусі.

Детальніше

Учебники истории России формируют ненависть к Украине в сознании ученической и студенческой молодежи Российской Федерации

Сергей РУДЮК, историк

ФОТО НИКОЛАЯ ТИМЧЕНКО / «День»

Первого сентября миллионы учеников и студентов Российской Федерации пришли в учебные заведения и раскрыли свои учебники, в частности, по истории России. В них они найдут сведения не только о прошлом народов, которые проживают в пределах РФ, но и об истории своих соседей, которые в настоящее время живут в независимых государствах. Эти сведения останутся в памяти читателей навсегда, потому что учебник — это одно из немногих средств массовой информации, которое «работает» на десятилетия. Как утверждают ученые: «...Образ других народов или собственный образ, который живет в нашей душе, зависит от того, как в детстве нас учили истории. Это откладывается на всю жизнь».

Какой же образ украинского народа и его государства формируют в сознании многонациональной ученической и студенческой молодежи Российской Федерации учебники истории, одобренные федеральным министерством образования?

Детальніше

автор А.Галич

И было так: четыре года

В грязи, в крови, в огне пальбы

Рабы сражались за свободу,

Не зная, что они - рабы.

А впрочем - зная. Вой снарядов

И взрывы бомб не так страшны,

Как меткий взгляд заградотрядов,

В тебя упертый со спины.

И было ведомо солдатам,

Из дома вырванным войной,

Что города берутся - к датам.

А потому - любой ценой.

Детальніше

Сьогодні, 12 квітня, біля Кабінету Міністрів відбулася акція протесту проти постанови уряду № 168, яка заохочує демонструвати в українських кінотеатрах фільми, дубльовані на російську мову.

Учасники акції також виступили проти незаконного вилучення майна в студії дубляжу "Le Doyen". Вони розгорнули плівку з кадрами з фільмів, дубльованих державною мовою.

Обличчям мітингу були письменники Ірена Карпа і брати Капранови, казкар Сашко Лірник, музикант Сергій Фоменко, вокаліст групи ТНМК Фагот, актор Євген Нищук, музикант Галя Тельнюк та інші.

Влітку 2010 року Кабмін наклав заборону на видачу прокатного посвідчення фільмам, не дубльованим або не озвученим на території України, а вже в жовтні скасував обов'язковий дубляж на українську мову.

Детальніше

Пам’ятник у вигляді Великодньої писанки встановили у містечку Вижниця, районному центрі Чернівецької області.

Виготовили пам’ятник у Коломиї - райцентрі Івано-Франківської області. А поставили на бетонному постаменті перед міською радою Вижниці. Висота пам’ятника, разом із постаменетом, три метри.

Детальніше

Наближається Великдень, тому саме час познайомитися зі стародавніми рецептами та правилами приготування найсмачнішої бабки. Для цього необхідно пам`ятати:

• - Духовку варто прогрівати якомога довше, перш ніж покласти виріб.
• - Борошно брати лише вищого гатунку, неодмінно просіювати його.
• - Форму заповнювати тістом на чверть, а в піч ставити тоді, коли тісто піднялося на третину форми.
• - Ліпше не ходити кухнею, доки печеться бабка. Та й господині не варто сідати, інакше тісто не виросте))).
• - Готовий виріб ще у формі треба покласти на решітку, щоб дно не відіпріло.
• - Виймати з форми, коли трохи схолоне, але не зовсім холодну.
• - Щоб висока бабка не «сіла», її, діставши з форми, треба покласти на рушник, розстелений на матраці або тугій подушці.

Господині, які поділилися своїми рецептами, радять вимішувати тісто майже годину, воно мусить добре відставати від рук. Форму треба заповнити тістом на третину – під час випікання бабка підійде. Готову накривають рушником, щоб пом’якшала. Доки печуться  бабки, не можна відкривати духовку – тісто «присяде». Вважають, що перед випіканням треба завісити вікна. Якщо хтось загляне у вікно, коли готують тісто, бабка не вдасться.

Детальніше

Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною", а тиждень перед цією неділею - "вербним".

У Вербний тиждень, за народним віруванням, не можна сіяти конопель і городини, бо "буде ликовате, як верба". Не сіяли колись і буряків, бо "будуть гіркі".

У Вербну неділю святять вербу

Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, - бо "гріх не піти до церкви, як святять вербу". Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло".

Детальніше